Привітання

Конотоп - унікальне місто Сумської області.
Тут славна історія переплелась з індустріальним сьогоденням.
Ми щасливі від того, що виросли в цьому прекрасному місті і працюємо сьогодні для його людей.
Сподіваємось, що за віртуальним знайомством вам обов'язково захочеться відвідати наш Конотоп.
Ми завжди будемо раді новим знайомствам!

Адміністрація міста Конотопа

_______________________

Конотоп  на перехресті шляхів


 

41600 м. Конотоп, просп. Миру, 8, (05447)6-57-00 radakonotop@ukr.net  


Чи підтримуєте Ви об'єднання громад Конотопської міської ради та Підлипенської сільської ради?
 


Верховна Рада України


Офіційне Інтернет-представництво Президента України


Єдина система місцевих петицій

open_budget
Відкритий бюджет міста Конотоп

obl
Сумська обласна державна адміністрація

oblrada
Сумська обласна рада


Сумська міська рада


Асоціація міст України


Урядовий портал

rtax

Державна податкова адміністрація в Сумській області

egovinfua_

Портал «Ми розвиваємо електронне урядування»

kbuapa_ukr

Харківський регіональний інститут державного управління

KK

Сайт газети "Конотопський край"

Історичний літопис PDF Печать

Конотоп - це місто обласного підпорядкування, адміністративний і культурний центр Конотопського району, розташований у західній частині Сумської області, на перехресті залізничних магістралей, які ведуть на Москву, Київ, Мінськ, Воронеж, Харків.
       Населення міста складає 97,2 тисяч чоловік.
       Територія міста 4032 га, оточена сосновими та змішаними лісами. Це екологічно чиста зона України.
       Час заснування Конотопа достеменно невідомий. Автор "Историко-статистического описания Черниговской епархии" висловлює припущення, що Конотоп існував ще до монголо-татарської навали на Київську Русь як прикордонне містечко Сіверського князівства.
       Про виникнення назви міста існує ряд легенд. Вони говорять про те, що колись ця місцевість була болотистою, оскільки прилягала до судноплавної річки Єзуч. Тому населений пункт був добре захищений на випадок облоги не лише фортечними мурами, а й непрохідною трясовиною. А Катерина II, що проїжжала через цю місцевість у ХVIII столітті, ніби-то при переправі позбулася всіх своїх коней, що потонули в болоті.
       За історичними дослідженнями О.М.Лазаревського, видатного науковця свого часу, Конотоп був заснований у 1625 році як форпост на кордоні Російської держави, але у словнику Брокгауза мова йде про те, що Конотоп засновано у вигляді прикордонного містечка близько 1634 року. Разом з цим, називаються й інші дати виникнення Конотопа. Відомий французький інженер Гійом де Боплан, який був протягом 1630-1648 рр. на службі у польського уряду, на своїх картах позначив Конотоп також як містечко, але рік складання карт невідомий, тому й неможливо встановити точну дату заснування міста з огляду на ці історичні джерела.
       Конотоп 17 століття - це невеличке містечко, обнесене земляним валом і палісадом, розташоване на лівому грузькому березі річки Єзуч. У цій своєрідній фортеці було троє воріт: Путивльські, Попівські і Підлипненські. Цікаві відомості про Конотоп можна знайти в "Переписних книгах 1666 р.", де йде мова про те, що в Конотопі - 472 двори, мешканці яких здебільшого займались хліборобством і скотарством.
       З 1796 року Конотоп - повітове містечко Малоросійської, а з 1802 року - Чернігівської губерній. У середині 19 століття Конотоп являв собою типову провінцію царської Росії. Важливе значення для подальшого господарського і культурного розвитку Конотопа мала побудова у 1868 - 1869 рр. Курсько-Київської залізниці, яка з'єднала місто з великими центрами країни. У ті ж роки в місті збудовано вокзал, паровозне депо та залізничні майстерні. До кінця 19 століття в Конотопі також було побудовано пивоварний, чавуноливарний, три цегельні заводи, майстерню для ремонту сільськогосподарських машин, паровий млин для переробки зерна та кілька інших невеликих підприємств харчової промисловості.
       Згідно з переписом 1897 року 73% чоловіків і 95% жінок міста були неписьменні. У другій половині 19 століття Конотоп став крупним залізничним вузлом і робітничим центром Лівобережної України.
       У різні часи через Конотоп проходили творчі та життєві шляхи таких відомих літераторів, як Т.Г.Шевченко (геніальний український поет неодноразово бував на Конотопщині, протягом багатьох років дружив з братами Лазаревськими); Григорій Квітка-Основ'яненко (творчо відобразив самобутність міста у своєму широко відомому творі "Конотопська відьма"); видатний російський письменник Микола Гоголь (який яскраво змалював побут та звичаї мешканців Конотопа у повісті "Пропала грамота"); класик білоруської літератури Ф.К.Богушевич (протягом десяти років працював тут); Іван Франко, Леся Українка, Марко Вовчок, Ганна Барвінок, Пантелеймон Куліш, Володимир Маяковський і ще багато інших видатних людей у своїх творах знайшли місце для Конотопщини, її людей, звичаїв.
       Долі таких відомих митців, як Микола Миколайович Ге, Ілля Юхимович Рєпін, Гнат Гаврилович Яременко, Олександр Емільович Гофман також пов'язані з Конотопською землею та історією міста. Особливою гордістю конотопців є той проміжок часу на початку 20 століття, коли в місті жив і працював всесвітньовідомий художник, основоположник течії супрематизму в живописі Казимир Северинович Малевич.
       З Конотопом нерозривно пов'язано життя таких композиторів, як Петро Ілліч Чайковський та Григорій Митрофанович Давидовський, видатних історичних постатей: відомого бібліографа, члена-кореспондента Російської Академії Наук С.І.Пономарьова, видатного історика 19 століття О.М.Лазаревського, відомого українського діяча культури і освіти М.Й.Парпури, який першим видав українською мовою "Енеїду" Котляревського, багатьох інших. Російський художник І.Ю.Рєпін декілька разів приїжджав у Конотоп до героя російсько-турецької війни 1877-1878 рр., генерал-лейтенанта М.І.Драгомирова - військового діяча та публіциста, щоб з нього змалювати одного з персонажів картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану".
       У післяреволюційний період, в часи НЕПу, місто було центром Конотопського округу. До його складу входило 15 районів з 1004 населеними пунктами, в яких проживало понад 600 тисяч чоловік.
       Не шкодуючи життя, билися з ворогом конотопці на фронтах Великої Вітчизняної. За героїзм, виявлений у боях проти фашистських загарбників, майже 2000 жителів міста було нагороджено орденами та медалями. Семи конотопцям - Г.І.Тхору, В.У.Воронову, Ю.Г.Цитовському, О.Б.Панову, Н.Т.Волковій, І.С.Федорку, С.Ф.Проценку - було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
       З нашим краєм пов'язані відомий письменник Л.І.Смілянський, заслужені художники України В.І.Масик, Є.Д.Лученко, художник О.Ю.Смирнов, заслужений діяч мистецтвознавства художниця Н.І.Велігоцька, поетеса А.П.Цвид. У місті жив і працював відомий український бандурист О.О.Ковшар. Величезний внесок в дослідження історії рідного краю зробив історик та краєзнавець І.А.Лисий.